Головна » Духовний розвиток » Національні релігії

Національні релігії



У сучасному світі існує безліч релігій. Умовно їх можна поділити на такі групи: світові, національні, племінні. Останні поширені в рамках однієї спільності, групи людей. Це найдавніша форма релігії. Сьогодні вона збереглася в деяких районах Африки та Азії. Служителями племінних релігій є жерці, шамани, чаклуни. Вони користуються авторитетом і наділені деякою владою.

Основні релігії світу є також світовими. До них відносяться християнство, буддизм, іслам. Їх відмінна риса - поширеність серед народів, що проживають у різних країнах і на різних континентах. Найзначніші історичні події пов'язані з світовими релігіями. Через них виникали конфлікти, війни протягом багатьох століть.

Найдавніша світова релігія буддизм зародилася в VI ст. до н. е в Індії. Причиною цьому послужило досягла меж обурення простого населення існували на той час кастовим ладом і рабовласництвом.

Іслам виник у VII ст. н. е Це був період розпаду сформованого суспільства і формування нового. Як наймолодша світова релігія, іслам зазнав впливу з боку вже існували вірувань.

Християнство було засновано в I в. н. е в Римській імперії в період гострої кризи рабовласницького ладу.

Світові релігії з'явилися в результаті розвитку суспільства, держав і зв'язків між ними. Всі вони складалися в унікальній історичній середовищі і певних соціально-економічних умовах. Це зумовило наявність особливостей і відмінностей між ними: релігійні норми, правила, обряди і так далі. Саме вони, протягом всієї історії людства, служили основною причиною розбіжностей між народами.

У більш пізній період часу сформувалися національні релігії. До них можна віднести індуїзм (Непал, Індія, Шрі-Ланка), синтоїзм (Японія), конфуціанство (Китай). Їх відмітний рисою можна назвати державно-національний характер. Період родоплемінної роздробленості закінчився і йому на зміну прийшли держави з централізованою владою. Виникло класове суспільство і форми вірувань поступово змінилися.

Національні релігії витіснили племінні, замінивши безліч божеств одним єдиним. Як приклад можна привести іудаїзм. Бог Яхве, життя якому дала релігійна фантазія племені Іуди, поступово став богом для всіх єврейських племен, т.е національним.

Пристосовуючись до постійно мінливих умов, національні релігії, як і колись, роблять великий вплив на звичаї, звичаї, особисте і сімейне життя. Особливо це стосується відтворення населення.

Наприклад, в протестантських країнах вступ у шлюб дозволяється з більш пізнього віку, а отримати розлучення досить просто. З одного боку це не дає можливості молодим людям робити необдумані вчинки. Але з іншого - не сприяє збереженню шлюбу. Національні релігії країн Латинської Америки, Іспанії дозволяють жінкам вступати в шлюб з 12 років, а чоловікам з 14 років. Ще 30 років тому отримати розлучення католику було практично неможливо. Сьогодні це звичайний процес, що не вимагає значних зусиль і часу.

У мусульманських країнах релігія заохочує ранні шлюби, багатоженство, багатодітність. На відміну від неї іудаїзм забороняє вторинні шлюби і, відповідно, розводи.

Деякий час тому більша частина дівчаток-підлітків в Індії виходила заміж до 14 років. Ця традиція збереглася і на сьогоднішній день. Вік вступу в шлюб трохи збільшений, але, як правило, не перевищує 18 років.

Національна релігія Китаю, конфуціанство, судячи з ситуації, що склалася в цій країні, сприяє і підтримує демографічну політику.