Головна » Медицина та здоров'я » Епідемічний паротит

Епідемічний паротит



Джерелом інфекційного процесу є хвора, який стає заразний за кілька діб до появи перших клінічних симптомів і в перші кілька діб після появи характерних симптомів. Епідемічний
паротит може бути переданий не тільки повітряно-крапельним шляхом, не виключений
варіант передачі захворювання через іграшки і заражені предмети.

Епідемічний паротит у дітей зустрічається набагато частіше і носить сезонний характер. Максимальна частота захворюваності припадає на квітень і березень, і відбувається у вигляді епідемічних спалахів. Епідемічний паротит у дорослих спостерігається набагато рідше, так як практично у всього дорослого населення в крові присутні протипаротиту антитіла. Введення в практику імунізації живими вакцинами дозволило значно знизити ступінь захворюваності.

Інфекція проникає в організм дитини або дорослого через слизові
дихальних шляхів. Вірусна інфекція швидко розноситься по організму і
групується в ЦНС і залізистих органах. Клінічні прояви дуже
різноманітні й багато в чому залежать від локалізації вогнища інфекції. Епідемічний паротит сприяє виробленню стійких специфічних антитіл, які зберігаються протягом усього подальшого життя.

Інкубаційний період захворювання триває від 11 до 22 днів, за декілька діб до появи видимих симптомів з'являються болі в суглобах і м'язах, озноб, сухість у роті, хворобливі відчуття в області слинних залоз. Епідемічний паротит починається з раптового підвищення температури і ознобу, лихоманка триває не більше тижня. Іноді фіксуються випадки паротиту, що протікають при нормальній температурі. Гарячковий стан супроводжується головним болем, слабкістю і нездужанням, безсонням.

Основним симптомом паротиту є запалення привушних, а іноді і під'язикових і підщелепних слинних залоз. У їх області з'являється помітна припухлість, обличчя хворого приймає грушоподібну форму, мочки вух піднімають. Як правило, епідемічний паротит буває двостороннім. Больові відчуття спостерігаються перші кілька днів, а потім зникають, поступово сходить і набряклість. Найбільш небезпечними ускладненнями захворювання є глухота і безпліддя, тому до лікування паротиту необхідно ставитися дуже серйозно. У результаті захворювання можуть дивуватися статеві та молочні залози, підшлункова залоза, а також нервова система, нирки, суглоби, міокард. У дітей найбільш частим ускладненням є серозний менінгіт. У деяких пацієнтів спостерігаються прояви енцефаломієліту та енцефаліту. У цьому випадку порушується свідомість, відзначається нерівномірність сухожильних рефлексів, виникають геміпарези і парези лицьового нерва. Поразка плоду у вагітних може призвести до розвитку первинного фіброеластозі міокарда у дитини.

Лікування паротиту можливо в домашніх умовах. Госпіталізація проводиться при важких формах з ускладненнями. Ізоляція хворих будинку повинна становити не менше 9 днів, дезінфекція у вогнищах виникнення захворювання не проводиться. У дитячих установах встановлюють карантин тривалістю 21 день. Основним завданням терапії є попередження можливих ускладнень. Постільний режим повинен бути дотриманий не менше 10 днів.

Дієта під час захворювання повинна бути молочно-рослинною, слід уникати
переїдання. Можна вживати картоплю, чорний хліб, рис. Летальні результати при епідемічному паротиті вкрай рідкісні, прогнози для життя сприятливі. Слід, однак, остерігатися можливої атрофії яєчок і глухоти. Після паротитної менінгоенцефалітів і менінгітів протягом тривалого часу спостерігається астенізація.