Головна » Медицина та здоров'я » Інфекція сечовивідних шляхів

Інфекція сечовивідних шляхів



Інфекція сечовивідних шляхів є процесом запальним. При цьому в патологічний процес паренхіма нирок не втягуються.

Інфекція сечовивідних шляхів у дітей симптоми має неспецифічні. Їх відмінність наголошується в залежності від ступеня тяжкості захворювання та віку пацієнта. Вкрай рідко відзначається наявність орхоепідідіміта. Прояв ознак запалення і болю в області мошонки може вказувати на перекрут яєчка. У новонароджених інфекція сечовивідних шляхів часто не має чіткої локалізації. Для маленьких дітей стан характеризується проявами з боку травного тракту у вигляді діареї або блювання. 136% дітей з лихоманкою в перші кілька тижнів схильні до інфекції. Рідко стан може проявитися у вигляді септичного шоку. У маленьких дітей відзначаються стерті прояви запального процесу. Починаючи з дворічного віку, інфекція сечовивідних шляхів проявляється частим випорожненням, болем над лобком, в спині або животі, дизурією. Стан може протікати як з підвищенням температури, так і без нього.

Інфекція сечовивідних шляхів досить поширена у пацієнтів в літньому віці. Це обумовлено впливом ряду факторів, серед яких зміна нормальних анатомічних і фізіологічних особливостей в органах малого тазу (пролапс), неспроможність епітелію, зниження вироблення слизу. Розвитку запалень супроводжує ослаблення імунітету, розлад мікроциркуляції, посилене забруднення уретральної області внаслідок нетримання сечі і калу.

Як показує практика, інфекції сечостатевої системи можуть проявлятися як у формі важких ускладнень, так і протікати абсолютно безсимптомно.

Для розвитку недуги мають бути присутні сприятливі фактори і мікробний агент.

Найчастіше скарги пацієнтів полягають у хворобливості і відчуття печіння в уретральної порожнини, що супроводжуються прискореним сечовипусканням. При цьому неприємні гострі відчуття можуть віддавати в промежину. Крім того, характерними є і слизистоогнійні, а також з домішкою крові виділення з сечовипускального каналу.

Лабораторне дослідження показує зміну загального аналізу крові. Для деяких пацієнтів типовим є порушення у функціональних показниках канальцевого і клубочкового апаратів. Цистоскопія виявляє зміни на слизовій, що вистилає сечовий міхур. До кардинального ознакою інфекції відносять бактериурию більше ста п'яти мікробних тіл в мілілітрі сечі, яка взята із середньої частини вільної ранкової струменя, або інша ступінь бактеріурії при надлобковій пункції.

Гострі інфекційні процеси, а також загострення хронічних течій припускають негайну антимікробну терапію. Таким чином, запобігає поширення шкідливого впливу на нирки. При цьому, як правило, початковий препарат підбирається відповідно до знань етіологічної характеристики можливих збудників, їх чутливості до використовуваному медикаменту, а також враховуючи досвід попереднього лікування, клінічні прояви, вік пацієнта, доступність ліків, передбачуваний побічний ефект від застосування.

У разі неефективності емпіричної терапії протягом трьох днів здійснюється корекція шляхом зміни антибіотика. При цьому враховуються дані посіву сечі. Легкий перебіг інфекційних процесів передбачає пероральні форми протимікробних медикаментів. При важких формах захворювання доцільна «ступінчаста» терапія, яка передбачає протягом перших трьох або п'яти днів призначення парентеральних засобів. У наслідку (при полегшенні процесу) передбачається їх заміна на пероральні медикаменти.