Головна » Культура / Мистецтво » М.Ю. Лермонтов «Смерть поета»: аналіз вірша

М.Ю. Лермонтов «Смерть поета»: аналіз вірша



Михайло Юрійович Лермонтов дуже поважав Олександра Сергійовича Пушкіна і любив його творчість. Він був одним з тих, хто розглянув у Пушкіні великий талант, а в його віршах значимість, силу і неповторний стиль. Для Лермонтова він був справжнім кумиром і прикладом для наслідування, тому смерть Олександра Сергійовича справила на нього дуже сильне враження. Наступного ж дня після сумних подій, що відбулися 29 січня 1837 Михайло Юрійович написав вірш, який присвятив своєму великому сучаснику - «Смерть поета». Аналіз роботи показує, що в ньому автор хоч і розповідає про трагедію Пушкіна, але має на увазі долю всіх поетів.

Вірш розділене на дві частини. У першій розповідається безпосередньо про трагедію, що сталася взимку 1837 а друга частина є зверненням до вбивць генія, своєрідним прокляттям, яке посилає всьому вищому суспільству Лермонтов. «Смерть поета», аналіз якого показує весь біль і розпач автора, є прямим звинуваченням всього суспільства, яке не цінувало і принижувало Пушкіна за життя, а після його смерті зображувало вселенську скорботу. Михайло Юрійович чудово розумів, що його можуть покарати за таку зухвалість, але все ж стриматися і промовчати не міг.

У вірші використовується слово «вбивця», а не дуелянт або суперник. Це пояснюється тим, що Лермонтов увазі не самого Дантеса, а суспільство, що підштовхнули Пушкіна до такого вчинку, розпалює ворожнечу між суперниками, повільно вбиває поета постійними приниженнями та образами. Про все це і розповідає автор у вірші «Смерть поета».

Аналіз роботи показує, з якою ненавистю і злістю автор ставиться до всіх князям, графам і царям. У той час до поетів ставилися, як до придворним блазням, і Пушкін не був винятком. Світське суспільство не упускало жодного випадку, щоб вколоти і принизити поета, це було своєрідною забавою. У 34 роки Олександру Сергійовичу було присвоєно звання камер-юнкера, якого удостоюються 16-річні юнаки. Такого приниження не було сил терпіти і все це отруювало серце великого генія.

Всі чудово знали про майбутню дуель, але ніхто не зупинив кровопролиття, хоч розуміли, що під загрозою знаходиться життя людини, яка за недовгу творче життя зробив чималий внесок у розвиток вітчизняної літератури. Байдужість стосовно життя талановитої людини, зневага до власної культури - все це описується у вірші «Смерть поета». Аналіз роботи дає ясно зрозуміти загальний настрій автора.

У той же час, як показує аналіз, смерть поета була вирішена наперед долею. Ще в юності Пушкіну ворожка передбачила смерть під час дуелі і детально описала зовнішність його вбивці. Лермонтов розуміє це, про це свідчить рядок з вірша «долі здійснився вирок». Талановитий російський поет загинув від руки Дантеса, і автор вірша «Смерть поета», аналіз якого ясно показує позицію Лермонтова, його нітрохи не виправдовує, хоч і не вважає головним винуватцем трагічних подій.

У другій частині твору поет звертається до золотої молоді, яка і погубила Пушкіна. Він упевнений, що вони будуть покарані, якщо не на землі, то на небі. Лермонтов впевнений, що геній загинув не від кулі, а від байдужості і зневаги суспільства. При написанні вірша Михайло Юрійович навіть не підозрював, що сам загине на дуелі всього через кілька років.