Головна » Культура / Мистецтво » «Несвоєчасні думки»: роздуми Горького про подвійність російської душі

«Несвоєчасні думки»: роздуми Горького про подвійність російської душі



Кінець 20-го століття - переломний момент в історії і людських думках. Ми усвідомили, що весь довгий період, що тривав останні 75 років, мав конкретний зміст. І сенс цей якнайкраще висловили теоретики соціалізму. По-справжньому передати бурхливу, неспокійну атмосферу початку століття зміг «буревісник» того часу Максим Горький у своїх нотатках під назвою «Несвоєчасні думки».

Твір це недарма називають живим документом революції. У книзі без посередників і купюр виражена позиція автора стосовно Жовтневої революції, її передумов, наслідків і приходу нової влади більшовиків. «Несвоєчасні думки» були забороненим твором аж до самої перебудови. Вперше статті опублікувала «Нове життя», яка потім під приводом опозиційного характеру друку теж була закрита.

Свої «Несвоєчасні думки» Горький пов'язував з революцією, як втіленням всіх високих надій народу. Він вважав її провісником відродження духовності, причиною повернення давно втраченого почуття батьківщини, а також діянням, за допомогою якого народ зможе, нарешті, самостійно взяти участь у власній історії.

Так було в перших статтях циклу (всього їх 58). Але вже після початку жовтневих подій Горький зрозумів, що революція йде зовсім не тим ходом, який він припускав. Він звертається до пролетаріату, який здобув перемогу, з питанням про те, чи принесе зміни ця перемога в «звіриний російський побут», чи запалить світло у мороці життя народу. Іншими словами, тут вже ідеали, з якими письменник голосно закликав до революції, починають протиставлятися реальності переворотних днів, яку не міг передбачити ніхто, навіть Максим Горький.

«Несвоєчасні думки» особливо яскраво виражають експресіонізм письменника, їх стильові якості дають право називати замітки одним з кращих його творів. Тут багато риторичних питань, чітких рішучих висновків, емоційних закликів. Підсумкової ідеєю більшості статей стає принципова розбіжність горьковских поглядів з більшовицькими гаслами. І головна причина цьому - протилежні точки зору на народ і принципово різне ставлення до нього. Горький зазначає пасивність і одночасно жорстокість народу, з попаданням в його руки безмежної влади. Виправдовує це письменник умовами багаторічного життя, в яких не було нічого світлого: ні поваги до особистості, ні рівноправності, ні свободи.

Проте революція, як вказують нам «Несвоєчасні думки», все-таки була потрібна. Інша справа - поєднання її визвольних ідей з кривавими вакханаліями, які незмінно супроводжують всі державні перевороти. Тут «Думки» здійснюють цікавий досвід національної самокритики. Горький показав нам подвійну сутність особистості російської людини. Ця особистість нездатна до щоденних проявам загальноприйнятих норм моралі, але, тим не менш, може зробити подвиг і навіть самопожертву.

У підсумку причина сталася невдачі, на думку Горького, зовсім не та, якою її бачить переважна більшість. Не "лінивці» або контрреволюціонери винні в нещастя - а звичайна російська дурість, відсутність культури і чуйності до історичних змін. За словами автора, народ ще довгим важкою працею повинен відвойовувати усвідомлення власної особистості, очищатися від рабства, пророслого в ньому, світлим вогнем культури.