Головна » Наука та освіта » Історія розвитку обчислювальної техніки

Історія розвитку обчислювальної техніки



Найпершими обчислювальними пристроями були власні пальці людини. Коли цього засобу виявлялося недостатньо, у хід ішли камінчики, палички, мушлі. Складаючи такий набір десятками, а потім і сотнями, людина вчилася вважати і користуватися засобами вимірювання чисел. Саме з камінчиків і черепашок почалася історія розвитку обчислювальної техніки. Розкладаючи їх по різних стовпцях (розрядам) і додаючи або прибираючи потрібну кількість камінчиків, можна було виробляти додавання і віднімання великих чисел. При багаторазовому складення можна було виконувати навіть таке складне дію, як множення.

Потім починається історія розвитку засобів обчислювальної техніки. Першим засобом для обчислення стали винайдені на Русі рахунки. У них числа розбивалися на десятки за допомогою горизонтальних напрямних з кісточками. Вони стали незамінним помічником торговців, чиновників, прикажчиків і керуючих. Ці люди вміли користуватися рахунками просто віртуозно. Надалі таке необхідне пристрій проникло і до Європи.

Найпершим механічним пристроєм для рахунку, яке знає історія розвитку обчислювальної техніки, стала лічильна машина, яку в 1642 році побудував видатний французький вчений Блез Паскаль. Його механічний «комп'ютер» міг виробляти такі дії, як додавання і віднімання. Цю машину звали «Паскаліна» і складалася вона з цілого комплексу, в якому встановлювалися вертикально колеса з нанесеними цифрами від 0 до 9. Колесо при повному обороті чіпляло сусіднє колесо і повертало його на одну цифру. Кількість коліс визначало кількість розрядів обчислювальної машини. Якщо на ній встановлювали п'ять коліс, то вона могла вже проводити операції з величезними числами аж до 99999.

Потім в 1673 році німецький математик Лейбніц створив пристрій, яке могло не лише віднімати і складати, але також ділити і множити. На відміну від машини Паскаля колеса були зубчасті й мали дев'ять різних довжин зубів, чим і забезпечувалися такі неймовірно «складні» дії, як множення і ділення. Історія розвитку обчислювальної техніки знає багато імен, але одне ім'я відоме навіть неспеціалістам. Це англійський математик Чарльз Беббідж. Його заслужено називають батьком всієї сучасної обчислювальної техніки. Саме йому належить ідея, що в обчислювальній машині необхідно пристрій, який буде зберігати числа. Причому цей пристрій повинен не тільки зберігати числа, а й давати команди обчислювальній машині, що вона повинна з цими числами робити.

Ідея Беббіджа і лягла в основу пристрою і розробки всіх сучасних комп'ютерів. Такий блок в обчислювальній машині називають процесором. Однак учений не залишив жодних креслень і описів машини, яку він винайшов. Це зробив один з його учнів у своїй статті, яку він написав французькою мовою. Статтю прочитала графиня Ада Августа Лавлейс - дочка знаменитого поета Джорджа Байрона, яка перевела її на англійську мову і розробила для цієї машини власні програми. Завдяки їй історія розвитку обчислювальної техніки отримала один з найдосконаліших мов програмування - АДА.

XX століття дало новий поштовх розвитку обчислювальної техніки, пов'язаний з електрикою. Було винайдено електронний пристрій, який запам'ятовує електричні сигнали - ламповий тригер. Створені з його допомогою перші комп'ютери могли вважати в тисячі разів швидше, ніж найдосконаліші механічні лічильні машини, але були ще дуже громіздкими. Перші ЕОМ важили близько 30 тонн і займали приміщення розміром більше 100 кв. метрів. Подальший розвиток обчислювальні машини отримали з появою надзвичайно важливого винаходу - транзистора. Ну а сучасні засоби обчислювальної техніки немислимі без застосування мікропроцесора - складної інтегральної мікросхеми, розробленої в червні 1971 року. Така коротка історія розвитку обчислювальної техніки. Сучасні досягнення науки і техніки підняли рівень сучасних комп'ютерів на небувалу висоту.